Середа, 22.11.2017, 04:45

Меню сайту

Правова допомога

У бібліотеці працівники Решетилівського бюро правової допомоги

надають безкоштовні консультації

Середа з 10-00 до 11-00 год

Особливості поновлення договору оренди земельної ділянки

         Питання процедури поновлення договору оренди землі є досить важливим в сфері земельних правовідносин. Тому, хочемо звернути увагу людей на основні законодавчі положення, додержання яких дозволить уникнути протиправних та небажаних наслідків зацікавленим особам.

Отож, якщо відбулася передача земельної ділянки в оренду, необхідно знати про передбачений законодавством ряд процедурних дій, які повинні вчинити орендодавець і орендар у випадку, коли строк договору оренди земельної ділянки закінчується.

Закон України «Про оренду землі» передбачає переважне право орендаря продовжити орендне використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. Для цього орендодавець і орендар повинні вчинити ряд дій, що мають юридичне значення. У випадку, якщо вони не будуть вчинені, або будуть вчинені лише частково, то наслідки закінчення строку дії договору можуть бути різними, в залежності від поведінки сторін.

Для того, щоб строк дії договору був поновлений, орендар земельної ділянки має повідомити власника про те, що він має намір продовжити строк дії договору оренди землі до спливу строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Процес такого повідомлення здійснюється шляхом надсилання орендодавцю листа-повідомлення про такий намір. До цього листа-повідомлення  орендар зобов’язаний додати проект додаткової угоди, яка може передбачати продовження договірних відносин на тих самих або на інших умовах. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладаючи з орендарем додаткову угоду. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Якщо ж власник не надішле такої відповіді орендареві або ж надішле її пізніше строку спливу договору оренди землі, це означатиме, що власник згодний на поновлення договору оренди на тих самих умовах, які містяться у додатковій угоді, надісланій власнику орендарем.

У разі недосягнення домовленості щодо істотних умов договору (строку дії договору, орендної плати) переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, виходячи з вище викладеного та керуючись положенням ст. 319 Цивільного кодексу України про те, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Нагадуємо, що у кожного є можливість звернутися для отримання безкоштовних консультацій та роз’яснень законодавства як із цього, так і інших питань до Решетилівського бюро правової допомоги за адресою смт Решетилівка, вул. Покровська, 11 або за телефоном (05363) 2-11-50. Режим роботи: з понеділка по п’ятницю, з 9:00 до 18:00

 

СПАДКУВАННЯ В ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ

      Часто за порадою до Решетилівського бюро правової допомоги приходять люди, які, на додачу до втрати близьких, мають великі труднощі із отриманням спадщини або взагалі, через незнання закону, позбулися права на неї. Інколи поновити таке право вже не вбачається можливим. Враховуючи це, читачам рекомендується ознайомитись із відповідями на найбільш розповсюджені питання, які виникають при одержанні спадщини або коли власнику необхідно розпорядитись майном на випадок своєї смерті:

      Що являє собою спадкування?

Спадкування – це перехід прав і обов’язків від особи, що померла – спадкодавця, до інших осіб - спадкоємців. Сукупність таких прав та обов’язків є спадщиною.

      Які права та обов’язки можливо успадкувати?

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно, до її складу не входять права та обов'язки, нерозривно пов'язані з особою померлого, наприклад: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності. Таким чином, успадкувати можна різні речі: нерухомість, автотранспорт, право власності на земельну ділянку, право на вклади в банку і багато що інше.

      В який час та де відкривається спадщина?

Відповідно до норм Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини найчастіше є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Крім цього, в особливих випадках, пов’язаних з правовим режимом на тимчасово окупованій території України, місце відкриття спадщини встановлюється законом. Спадкоємцю який бажає прийняти спадщину необхідно звернутись до нотаріуса або уповноважених осіб відповідної сільської ради, за місцем постійного проживання спадкодавця.

      Протягом якого часу можна прийняти спадщину

або відмовитись від неї?

Спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Решті для її прийняття законом встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Водночас, якщо спадкоємець за цей час не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Протягом цього ж строку спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини, подавши заяву про це до нотаріуса або уповноважених осіб відповідної сільської ради.

      Кому можна заповісти своє майно?

Чи можна скласти новий заповіт, якщо один вже існує?

Перш за все, слід зазначити, що заповіт – це особисте розпорядження особи щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті. Заповіт обов’язково має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними законом. Спадкоємцями за заповітом можуть бути призначені як найближчі родичі, так і будь-які фізичні та юридичні особи, а також держава чи територіальна громада. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Водночас заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Особа, яка склала заповіт, має право у будь-який час внести до нього зміни. Крім того, можна у будь-який час скасувати заповіт чи скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, складеного перед ним.

      Як відбувається спадкування за законом?

Хто є спадкоємцями за законом?

Спадкування за законом означає, що право на спадщину після смерті людини переходить до тих осіб, які визначені в законі (Цивільному кодексі України). За законом спадкування відбувається у тих випадках, коли це неможливо здійснити за заповітом або спадкодавець його не залишив. Спадкування за законом здійснюється почергово залежно від близькості родинних стосунків між померлою особою та спадкоємцем.

Закон визначає 5 черг спадкоємців за законом. Перша черга – діти, чоловік або дружина та батьки. Друга черга - рідні брати та сестри, баба та дід. Третя черга – рідні дядько та тітка. Четверта черга – ті, хто проживав з померлим однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини. П’ята черга – інші родичі до шостого ступеня споріднення, а також утриманці, які не були членами сім’ї спадкодавця. Кожна наступна черга спадкоємців може спадкувати лише у тому випадку, якщо немає спадкоємців попередньої черги, або ж якщо вони відмовились від спадщини, не прийняли її, усунуті від спадкування. Спадкоємці однієї черги спадкують після померлого у рівних частках. За взаємною згодою між собою спадкоємці можуть змінити черговість спадкування. Для цього їм необхідно укласти між собою нотаріально засвідчений договір. Також черговість спадкоємців може бути змінена і за рішенням суду.

      Водночас, завжди слід пам’ятати, що кожна ситуація в житті будь-якої родини є індивідуальною. Це стосується й спадкування. Отже, перш ніж вчиняти ті чи інші юридично значущі дії, варто порадитись із відповідним фахівцем. Безкоштовні консультації як із цього, так і з багатьох інших питань можна отримати у Решетилівському бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою вул. Покровська, 11.

11 травня 2017 року Рада ЄС офіційно затвердила надання Україні безвізового режиму з Європейським Союзом. Тепер на шляху українців до безвізових подорожей залишилось дві формальності - законодавчий акт повинні підписати президент Європарламенту та посол головуючої в ЄС Мальти, а згодом його опублікують в Офіційному журналі ЄС, повідомляє vsetutpl. Через 20 днів після цього, тобто приблизно 11 червня 2017 року, громадяни України зможуть подорожувати до більшості європейських країн без віз.

Однак, безвізовий режим України з ЄС передбачає врахування безлічі різноманітних нюансів. Як і більшість бюрократичних процедур, це нововведення викликає в наших співвітчизників чимало запитань. Найчастіше плутанина виникає із тим, які документи потрібно оформити для безперешкодного перетину кордону, а також які країни все ще не скасували обов'язкових віз для громадян України. Сьогодні спробуємо знайти відповіді на найпоширеніші та найважливіші питання щодо "безвізу".

Країни Європи які можна буде відвідувати без віз?

Після введення безвізового режиму з ЄС власники українських закордонних біометричних паспортів зможуть відвідувати 30 європейських країн без обов'язкового оформлення візи. Зокрема, безвізові подорожі з метою туризму, шопінгу, відвідин родини або у справах бізнесу гарантовані українцям у такі країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція. Окрім цього, безвізовими стануть також європейські карликові держави (в тому числі, Монако та Ватикан).

Як бачимо, в переліку є країни, що не входять до складу ЄС (Швейцарія, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн), однак вони є частиною шенгенського простору, а отже автоматично надають право українцям на безвізовий в'їзд. Водночас, у списку вказані країни, які не входять до зони Шенген, однак є частиною Європейського Союзу (Хорватія, Румунія, Болгарія та Кіпр), тому також погоджуються на умови "безвізу" для України.

Нагадаємо, що громадяни України вже зараз мають право подорожувати без віз до таких країн Європи, як Туреччина, Македонія, Боснія та Герцоговина, Сербія, Чорногорія і Албанія.

Країни світу які можна буде відвідувати без віз після введення безвізового режиму?

Нещодавно президент України Петро Порошенко заявив, що з часом, після введення "безвізу", українці зможуть також вільно відвідувати понад 35 країн Латинської Америки та Азії. За словами президента, між ЄС і цими країнами також діє угода про безвізовий режим, а тому ці держави можуть автоматично надати українцям право на безвізові подорожі. Водночас, ця інформація не зовсім відповідає дійсності.

Угоди про скасування візового режиму, за якими ЄС узгодив взаємне скасування віз із низкою держав за межами європейського континенту, не передбачає автоматичного скасування ними віз для третіх держав, в тому числі України.

Українське МЗС пояснює цю ситуацію так - безвізовий режим з ЄС не передбачатиме скасування віз у неєвропейські держави. Це стане можливим лише в разі успішних переговорів України з даними державами про взаємне скасування віз.

Разом з тим, після завершення перехідного періоду та за умови, що Україна не порушуватиме правил "безвізу", відкритими для в'їзду можуть стати так звані заморські території деяких країн ЄС (зокрема, Франції, Нідерландів та Іспанії). Окрім цього, можливий позитивний досвід "безвізу" з ЄС можна буде використовувати як аргумент під час перемовин між нашою державою та США, Канадою чи Великою Британією у справі скасування віз.

Документи які потрібно мати для перетину кордону

Для перетину кордону в умовах безвізового режиму з Європейським Союзом, громадяни України повинні надати такі документи:

- біометричний закордонний паспорт;

- підтвердження мети поїздки та місця проживання;

- медичне страхування.

Для тих, хто подорожує у справах бізнесу, підтвердженням мети поїздки може бути запрошення на зустріч, документ про ділові відносини або квиток на подію, яку ви плануєте відвідати. Під час туристичних та приватних подорожей, можна надати бронювання номера в готелі чи запрошення від друзів, зворотній квиток (якщо ви не подорожуєте автомобілем) або поліс цивільної відповідальності (за умови подорожі автівкою).

Ви також зобов'язані довести, що маєте достатньо коштів на період вашого перебування в межах ЄС. При цьому, кошти можуть бути не лише у формі готівки чи тревел-чеків, але й на кредитній картці. Кожна країна Європи самостійно визначає необхідну суму грошей на один день перебування. В середньому ця сума становить від 50 до 100 євро.

Скільки часу можна буде перебувати в ЄС без візи?

Безвізовий режим дозволятиме вам перебувати на території ЄС до 90 днів впродовж будь-якого періоду в 180 днів. При цьому, ви матимете змогу багаторазового в'їзду в країни ЄС чи зони Шенген. Схоже правило зараз діє для власників шенгенських віз.

Для того, щоб працювати в Європі після підписання "безвізу", українцям і надалі потрібно буде отримувати робочу візу. Віза також знадобиться для довгострокового навчання в Польщі або інших країнах ЄС.

Важливий знати! Бізнес-поїздки і відрядження, оплачувані українським роботодавцем, не вважаються "роботою в ЄС" і є законною підставою для безвізових поїздок.

Чи потрібно буде оформлювати бізнес-візу для подорожей в ЄС у справах бізнесу?

З червня 2017 року для подорожей у справах бізнесу вам більше не потрібно буде оформлювати бізнес-візу. Водночас, віза або ж дозвіл на тимчасове перебування знадобиться тим, хто планує перебувати у зоні Шенген або у країнах ЄС довше ніж 90 днів впродовж півріччя.

Що робити із дійсною візою після введення безвізового режиму?

Якщо у момент, коли безвізовий режим України з Євросоюзом набере чинності, у вас буде дійсна національна або шенгенська візи, ви зможете продовжувати ними користуватись аж до кінця їх терміну.

Чи можна в Україні мати два закордонних паспорти, якщо один із них біометричний?

Так, громадяни України можуть мати два закордонних паспорти, якщо один із них біометричний. Ніхто не може змусити вас виробити біометричний закордонний паспорт - ви можете і надалі використовувати паспорт старого зразка до кінця терміну його дії. Проте, для перетину кордонів з ЄС власникам звичайних паспортів (навіть після введення безвізового режиму) потрібна буде віза.

У підсумку, виділимо три основні правила "безвізу", які повинен пам'ятати кожен українець:

- безвізові подорожі будуть можливими лише для власників біометричного закордонного паспорта;

- "безвіз" надає вам право перебувати в Єврозоні не більше 90 днів впродовж півріччя;

- для того, щоб легально працювати в ЄС та одержувати за це гроші, необхідно оформити робочу візу.

 

Безоплатна вторинна правова допомога та категорії осіб, які мають на неї право.

   Безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Згідно статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"  безоплатна вторинна правова допомога включає в себе такі види правових послуг:

  • захист;
  • здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

 Категоріями які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу є:

              1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;           

        2) інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу";

          3) внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу";

             4) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"  з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

             5) діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти які можуть стати або стали жертвою насильства і сімї (через опікунів/піклувальників, батьків);

              6) особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною або є жертвами нацистських переслідувань (лише стосовно питань, пов’язаних із відповідним соціальним захистом);

             7) особи, які претендують на статус біженця ( до моменту прийняття рішення про надання такого статусу);

          8) ветерани війни (учасники бойових дій, у тому числі учасники АТО, інваліди та учасники війни), члени сімей загиблих у воєнних діях, конфліктах та антитерористичних операціях на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"  та за наявності у них посвідчення ветерана війни або члена сімї загиблого;

             9) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності, визнання недієздатною особою, поновлення цивільної дієздатностічної особи (протягом розгляду цієї справи в суді); 

          10) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку (протягом розгляду цієї справи);

          11) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" до моменту прийняття рішення про надання такого статусу;

          12) реабілітовані особи (стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією). 

 

 

Вверх