ДАЙОШ ЛОПАТИЗАЦІЮ!
На трибуні на високій
У великій залі
Просторіки за ці роки
Всяке вже казали.
Ну, а цей, мов соловейко,
Співа без упину.
Таку райдужну, веселу
Малює картину,
Що село на ноги стане,
Розцвіте, як в казці,
Як колгоспів скрізь не стане
Й на приватну власність
Перекинуться селяни
Дружно і активно…
Але й досі за туманом
Нічого не видно…
Тракторця нема в Микити,
В Сави – конячини,
Щоб ту землю обробляти.
В цьому вся причина!
– Як же нам хазяйнувати?!
А чинуша їм з трибуни:
– Беріть курс, – в долоні плюнув, –
На ціпи й лопати.