ДАЙОШ ЛОПАТИЗАЦІЮ!

На трибуні на високій

У великій залі

Просторіки за ці роки

Всяке вже казали.

Ну, а цей, мов соловейко,

Співа без упину.

Таку райдужну, веселу

Малює картину,

Що село на ноги стане,

Розцвіте, як в казці,

Як колгоспів скрізь не стане

Й на приватну власність

Перекинуться селяни

Дружно і активно…

Але й досі за туманом

Нічого не видно…

Тракторця нема в Микити,

В Сави – конячини,

Щоб ту землю обробляти.

В цьому вся причина!

– Як же нам хазяйнувати?!

А чинуша їм з трибуни:

  Беріть курс, – в долоні плюнув, –

На ціпи й лопати.