Сухорабівська бібліотека

Мальовниче село Сухорабівка розкинулося на берегах швидкоплинного Псла. Гарна місцевість, хороші люди, добре облаштована бібліотека. Квіти, затишок, спокій, царство Книг, вишивання… Порядкує тут Людмила Іванівна Гавриленко, залюблена у свою справу і своїх односельців, природу і квіти.

Особливою гордістю бібліотеки та членів клубу за інтересами «Оберіг» є етнографічний куточок «Розгортаю життя, як сувій полотна», де зібрані вишивки жителів села, домоткані рушники та сорочки, старовинні предмети побуту. Цікаво молоді бути присутніми на засіданнях клубу, долучатися до історичної спадщини своїх односельців. На базі Сухорабівської СБ вивчено і запроваджено в інших бібліотеках  досвід роботи по темі "Довідково – бібліографічне та інформаційне обслуговування користувачів". У 2009 році сільська бібліотека підключена до всесвітньої мережі Інтернету. Завдяки постійній турботі сільського голови Гавриленка Володимира Олексійовича про своїх односельців,  придбано комп’ютер та ксерокс для бібліотеки.

 

 

 

Є люди, як свічки,–

згорають, відходять у небуття.

Є люди, як зірки,–

горять і світять все життя.

          Зіркою такої величини для всіх українців є Леся Українка - окраса і гордість української нації, одна з основоположників нової української літератури. Лариса Петрівна Косач-Квітка - велика українська поетеса і драматург, відома світові під іменем Лесі Українки,  одна з найвизначніших постатей в історії національної культури.

 

          З нагоди відзначення 150 - річчя від дня народження письменниці у бібліотеці проведено літературний портрет «Воїн – з пером у руках, лірик – з букетом конвалій». Бібліотекар Людмила Гавриленко розповіла про  життєвий і творчий шлях поетеси, діти декламували вірші та переглянули документальний фільм. Книжкову виставку «Поетична зірка України» представлено з творів, в яких письменниця описувала свою любов до української мови, українського народу, до України. Особливу увагу присутні  звернули на книгу – ювілярку - «Лісова пісня» (110 років з дня написання).

 

 

 

 

Мовна мозаїка «ЇЇ Величність – Мова»

 

Із ніжності слова беру насолоду:

Воно – ідеал мій, для злету -  крило.

Мова моя дана Богом народу,

Мова моя – це душі джерело

          Міжнародний день рідної мови - унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.  Мова єднає  націю,  народність, народ до єдиного цілого. Це великий  скарб, який треба шанувати, берегти  і  розумно  збагачувати. Рідною мовою говорить серце й  душа української землі.

          З цієї нагоди для користувачів – дітей у бібліотеці проведено мовну мозаїку «Її Величність – Мова». Присутні читали вірші, відгадували ребуси, загадки, переглянули презентацію «Цікаве про українську мову». На завершення  прозвучала  пісня  «Мова єднання», яку присутні із задоволенням підспівували.

 

Чому люблю я українське слово,

Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

 

 

Екскурсія до бібліотеки

      Дитина - неповторна і дивовижна краплинка чистої, живої, джерельної води, яку треба берегти, цінити, любити і лише тоді вона перетвориться в повноводну річку, бездонне море, могутній океан - океан почуттів, емоцій, вражень... Цього дня весело і гамірно було в бібліотеці – до неї завітали вихованці дитячого садка «Пролісок». Сільський бібліотекар ознайомила дітей з правилами користування бібліотекою, запропонували малечі переглянути  дитячі  книги та  журнали. Цікавим доповненням до екскурсії були мультфільми. Всім дуже сподобалась цікава екскурсія.

Вечір – зустріч « До віри, до кохання, до добра»

Цікаво пройшов вечір – зустріч з поетом земляком Віктором Ставицьким «До віри, до кохання, до добра». Людська доля завжди була невід’ємною часткою долі Вітчизни, місця,  де кожен із нас народився. У Віктора Миколайовича є цілий материк, що лежить між берегами Псла і Говтви, під рідними з дитинства вербами і яворами. Назва йому – отчий край. Від нього автор ніколи не відривався, сприймаючи цю землю за всеньку Україну, з її славою та малими й великими бідами. Віктор Миколайович Ставицький народився в мальовничому селі Сухорабівка  Решетилівського району Полтавської області. Розкішна і чиста до первозданності навколишня природа не могла не забриніти поетичною струною в серці хлопця:

«Рідна земле, золота колиска,

Ти мій п’єдестал і оберіг,

Ще зеленим пагоном – хлопчиськом

Я пізнав тепло твоїх доріг.»

Любов до рідного краю, до своєї малої батьківщини Віктор Миколайович Ставицький  - поет із народу,  наш земляк висловив такими словами:

«Ніжна зоря світанкова встає,

Рідна земля її промені п’є.

Тут по стежинах між трав і гаїв

Ходять дитинство і юність мої…»

 

 

День безпечного Інтернету

          В дружній атмосфері відбулася година попередження «Безпечний інтернет» для дітей – користувачів сільської бібліотеки.  Учні переглянули відеоролики по темі, слайди з коментарями, послухали повчальну казку та вірші про Інтернет. Поділилися власними міркуваннями. Активний діалог підкреслив зацікавленість, викликав море емоцій у дітей. А ще читачі взяли книги на свій смак.  Бібліотекарем розроблений і подарований буклет «День безпечного Інтернету».

 

Вгору