Де береться Дніпро

      З давен відомо, що іммігрант міняє небо над головою, але незмінною залишається його душа, а серцебиття завжди відлунює любов’ю до свого роду і народу.

     З’ява книги повістей-есе Олексія Дмитренка «Де береться Дніпро» - це помітне культурологічне явище для кожного, незалежно від його етнічно-національних та територіальних коренів походження, хто цінує справжню літературу, – ту літературу, яка єднає читача з Богом, стає рушієм власних роздумів, розблоковує людську совість, робить моральне світоосягнення щоденною необхідністю. Це тим більше важливо, бо сьогодні в епіцентрі суспільного зацікавлення надміру часто перебуває, на жаль, література зовсім іншого ґатунку, яка, будучи зорієнтованою на низьку якість читача, робить його холопом брудних ідей, утверджує анти-цінності так званого «цивілізованого дикунства».

    Читач знайде в книзі і яскраві спомини про Василя Забаштанського – поета, який був трагічно позбавлений зору та рук і «писав вірші серцем…», і про журналіста-енциклопедиста Миколу Шудрю та про багатьох інших неспокійних, талановитих і навдивовижу цікавих людей.

     А Вам, шановний читачу, побажаю справжньої радості від спілкування з книгою і того блаженного стану душі, який можна назвати словом «духодування».