БІЛЬШЕ ПЕРЦЮ Й ХРОНУ
Зустрілися ми у лузі
Просто випадкова.
Не знайомі і не друзі,
А слово за словом
Довідалися, хто чим дише,
В кого яке хобі
(Не написано ж ні в мене,
Ні в нього на лобі).
Бачу, він із ерудитів,
Чемний і культурний.
Виявляється, що критик,
Ще й літературний.
Я свою сатиру й гумор
З блокнота читаю.
Він уважно теє слуха,
А тоді й питає:
– От скажи мені відверто,
Від щирого серця,
Як м’ясне коли вживаєш –
Із хроном чи з перцем?
– Все залежить від обставин,
Смаку й апетиту.
Коли треба, то й стримуюсь –
Боюся гастриту.
Ти не бійся перцю в блюда
Й хрону додавати,
То не будеш від простуди
Ні кашлять, ні чхати.
Не скупися і в гуморі
Та в своїй сатирі
Більше перцю підкидати
І хрону у міру.
Хто читатиме – поможе
Всім обов’язково
(Й простакові, і вельможі)
Гостренькеє слово.
Може, декому і в носі
Від нього закрутить.
Та піде все те на користь,
До дії пробудить