Верниго́ра Леоні́д Миха́йлович


Вернигора Леонід Михайлович народився 20 жовтня 1939 року в Решетилівці в сім’ї службовців. Закінчив Харківський технікум промислового господарства, Київський інститут народного господарства (1967р.) та Вищу партійну школу при ЦК КПУ (1979р.).

Працював автослюсарем, механіком, головним інженером, начальником автоколони, директором автобази (1969-1974рр.). З 1975 року – на партійній роботі, перший секретар Київського райкому партії м.Полтави (1974-1983рр.).

З липня 1994 по 1998Народний депутат України 2-го скликання. Член Комітету з питань соціальної політики та праці. З квітня 2002 по березень 2006Народний депутат України 4-го скликання, обраний за списками Соціалістичної партії України. Голова підкомітету з питань державного соціального страхування та соціального партнерства Комітету з питань соціальної політики та праці. Голова Полтавської обласної ради профспілок (від 1983р.).

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Леонід Вернигора почав друкуватися у пресі в 1965 році. Член спілки письменників України з 1979 року.

Заслужений працівник культури України (1994 р.). Лауреат обласної премії імені Петра Артеменка, міжнародної премії імені Григорія Сковороди (1996р.), премії Фонду культури імені Дмитра Луценка.

 

Твори автора:

 «Гарячий серпень»  (1978р.); «Теплий дощ у дорогу» (1981р.); «Дрова на зиму» (1993р.); «А жито половіє» (1983р.); «Вічне поле» (1986р.);«Не розгубіть підкови, мої коні» (1997р.); «Відступ у майбутнє», «Присягаюсь тобі, Полтаво», «До Вас іду…», «Мамина пісня» (2001р.); «Дозвольте Вам освідчитись в коханні» (2003р.).

 

Література про автора:

Віценя Л. Леонід Вернигора: «Кожну осінь зустрічаю піснею…»/ Л.Віценя// Зоря Полтавщини.- 2014.- 18-21 жов.- С. 7.

Данилець, О. Класик української пісні Леонід Вернигора/ О.Данилець// Урядовий кур’єр.- 2015.- 20 жов.- С. 7.

Довгий-Степовий О.Є. Вернигора Леонід Михайлович/ О.Є.Довгий-Степовий// Славні люди Решетилівщини: Нариси, замальовки, стислі біографічні оповідки. – Полтава: Дивосвіт, 2013. – С. 56-57.

Довгий – Степовий О.Є. Прозаїк, публіцист, поет-пісняр/ О.Є.Довгий – Степовий// У кожного своя стежина: слово про славну плеяду письменників і літераторів Решетилівщини ХХ - початку ХХІ століть. – Полтава: Дивосвіт, 2010. – С. 127-140.

Дяченко А.Д. Вернигора Леонід Михайлович/ А.Д.Дяченко// Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України [та ін.] ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін]. – К., 2005. – Т. 4. – С. 273.

Дяченко А. Леонідові Вернигорі – 60/ А.Дяченко// Літературна Україна.- 1999.- 4 лис.

Іванов Ю. «Усе життя мріяв бути льотчиком…»/ Ю.Іванов// Решетилівщина.ua.- 2019.- 25 жов.- С.7.

«…Іще молодий – притомились літа, не мене, а стежки біла віхола вкрила»// Полтавський вісник.- 2014.- 23 жов.- С. 30.

Костенко М. У чистому дзвоні хлібів/ М.Костенко// Полтавський вісник.- 2009.- 16 жов.

Кузьменко О. Розповіді про наших сучасників/ О.Кузьменко// Решетилівський вісник.- 1995.- 15 квіт.

Леонід Вернигора: прозаїк// Письменники Радянської України.- К.: Радянський письменник, 1988.- С. 105.

Нові лауреати премії ім.І.Котляревського// Зоря Полтавщини.- 2019.- 6 сер.- С.5.

Передерій Л. Народжений гори звертати/ Л.Передерій// Полтавський вісник.- 2009.- 30 жов.

Родченко І. Два крила Леоніда Вернигори/ І.Родченко// Урядовий кур’єр.- 2005.- 28 трав.

Тече життя ріка…// Зоря Полтавщини.- 2019.- 22 жов.- С.9.

 

 

 

 

 

 

 

 

Вгору