Товстуха Леонід Самійлович

17 жовтня 1930 року - 7 березня 2010 року

      Народився Л. С. Товстуха в с. Горлівка, Ямпільського району, Сумської області. Яскраві промені сонця і неперевершені барви осені осяяли маленького Льоню і заклали в майбутнього майстра талант. З перших днів появи на світ його оточували рушники. Вони висіли на покуті над іконами, над маленькими віконцями хати. Червоні ткані рушники створювали затишок, вносили в нелегкі будні святковість, а ще – розвивали талант хлопця. Як компенсацію за тяжке дитинство Бог нагородив його щасливою долею: і обставини сприяли тому, і добрі люди зустрічалися, які й відкрили шлях до пізнання мистецтва.

     У 1947 – му юнак вступає до Кролевецького технікуму художніх промислів, де пізнав усі техніки виконання отих рушників. Тут же досконало вивчив і килимарство. В 1951 році направлений у Полтаву в промартіль ім. Лесі Українки на посаду майстра килимового цеху. Через рік, за його проханням, рішенням Правління Укрхудожпрому переведений у Решетилівську промартіль начальником килимового цеху. З тих пір для сумського хлопця решетилівська земля стала рідною. Він любив її до останніх днів свого життя.

      З березня 1953 року шість років був художником. Далі сходинка за сходинкою піднімався від технорука промартілі, головного інженера фабрики художніх виробів імені Клари Цеткін до директора. На цій посаді працював 43 роки, до виходу на пенсію. А загальний стаж роботи на фабриці складає більше 50 років.

    

      Без відриву від виробництва здобув вищу освіту, закінчивши Московський технологічний інститут.

     Леонід Самійлович був художником від Бога. Роботи митця виставлялися на республіканських і міжнародних виставках у Канаді, Дамаску, Брюсселі, Токіо, Торонто, Лос-Анжелесі та багатьох інших. У складі делегації брав участь у міжнародному ярмарку в Лейпцігу в 1958 році, також побував у Швейцарії, Франції.

    За творчі досягнення у розвитку українського народно-декоративного мистецтва в 1975 році Л. С. Товстусі  присвоєно почесне звання Заслуженого художника України, а у 1986-му – лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. У 1977 році наш славний земляк нагороджений орденом «Знак Пошани».

     Було організовано 4 персональні виставки його творчих робіт. Один з останніх гобеленів – «Народжені рідною землею» - був подарований у 2003 р. від України Раді Європи.

     Життя Леоніда Самійловича Товстухи – це творчість, яка склалась з трьох широких шляхів.

     Перший яскравий шлях – творення чудових килимів. Він виріс на фоні чаруючої природи, в теплій рукотворній хаті, яка сама була чудовим твором. Кожна річ в ній – це високе мистецтво народу, яке і плекало молоду душу.

     Вже приїхавши працювати до Решетилівки, він поступово розкриває красу полтавських килимів через своє бачення, свою побудову композиції килима та свої чудові фантастичні квіти.

 Леонід Самійлович, вирішуючи орнаментальні мотиви килима в поєднанні з кольоровою композицією, підкреслює новизну висловлення теми. Кольором, квітами Товстуха розкриває найскладніші теми, передає найтонші відчуття природи. І йому, як нікому, це вдається.

     Та в житті Леоніда Самійловича існував другий цінний шлях, в якому проявились організаторські здібності. Завдяки його копіткій праці відроджуються безцінні жанри народного мистецтва: вишивка, ткацтво, килимарство. Решетилівка, без перебільшення, стала центром європейського килимарства. Він керував цим процесом блискуче, талановито.

    Третій шлях Леоніда Самійловича мало відомий широкому загалу. Проаналізувавши історію розвитку решетилівського килима, він видрукував каталог «Гобелени, виконані на Решетилівській фабриці ім. К. Цеткін за 1954-1998 роки». Це неоціненна, фундаментальна наукова праця.

      Книга спогадів, написана ним – ще одне творіння майстра. Це данина людям, які працювали поруч з ним довгі роки, творили славу колективу, були його гордістю.

      Леонід Самійлович Товстуха своєю творчістю вписав золоту сторінку в історію українського мистецтва. Його ім’я ввійшло в історію України, добрі справи – в людську пам’ять.

    За розвиток та популяризацію народних промислів на Решетилівщині рішенням сесії селищної ради 2006 року Л.С. Товстуха удостоєний звання Почесного громадянина Решетилівки.

Про Івана Григоровича Боровенського ми вам уже розповідали. Він єдиний з цієї славної когорти особистостей, кому було присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівщини» і « Почесний громадянин селища Решетилівка».
       Матеріали, які Ви тримаєте в руках – мої спогади про роки, пов’язані з діяльністю на Решетилівській промартілі-фабриці ім.. Клари Цеткін. Я вважав справою своєї честі згадати про роботу колективу по зростанню виробництва, створенню необхідних умов праці, про постійну творчість, про гордість колективу – людей, які своєю працею кожен день творили красу і славу підприємства і всієї Решетилівки. Хочеться залишити спогади на пам’ять майбутнім поколінням, щоб вони могли вивчати історію народних художніх промислів у Решетилівці.

      У «Спогадах…» використані матеріали архіву фабрики ім.. Клари Цеткін та особистий архів автора, каталоги виставок.

      Полтавщина не тільки в Україні, а й далеко за її межами широко відома своїми художніми промислами: килимарством, вишиванням, керамікою, різьбленням по дереву, ткацтвом. Ці промисли були зосереджені по таких здавна відомих центрах, як Решетилівка, Опішне, Диканька, Хомутець, Нові Санжари, Лубни, Великі Сорочинці. Серед них особливо Решетилівка славилася глибокими традиціями місцевого народного ткацтва, килимарства, вишивання і вибійки.

У щастя людського два рівних є крила:

     Троянди й виноград, красиве і корисне…

      Ці слова М. Рильського ніби про нього – відомого своїм талантом в усій Україні і за її межами. Його гобелени знані не лише в рідних краях та в столиці, а навіть в Америці й Канаді, в багатьох країнах Європи й Азії, в Китаї і Японії… Мова, звичайно ж про художника Леоніда Самійловича Товстуху, який прославив Решетилівку, фабрику ім. К. Цеткін, а вони прославили митця.

 

Вгору