ОТАКА У ГНАТА ВДАЧА
Гнат таку вже має вдачу –
Геть заїздив свою клячу.
Дать вівса їй забуває,
Лише зрідка напуває.
Як у воза запряже,
Батіжком її пряже.
Тягне кляча, що є сили.
Заморилась геть кобила,
З ніг упала, ледве дише,
Він пужалном її пише.
Гримнув дідусь: «Схаменись!
Їй уже не підвестись!»
Ех, кобилу дуже жаль…
Гнатові ж така мораль:
Якщо любиш поганяти,
Люби й коня доглядати.