ЯК ІВАН НА ЕКСКУРСІЮ ЇЗДИВ

На екскурсію в столицю

Із села глухого

Прибув Іван роздивиться,

Що воно й до чого.

Показали історичні

І місця культурні,

Навіть пам’ятки величні

По архітектурі…

Походив по магазинах –

Продуктів доволі.

От що значить потрудились

На фермі і в полі!

А товарів промислових,

Імпортів усяких –

Розбігаються аж очі!

«Які ми ж багаті!

Правда, ціни кусаються,

Але беруть люди.

Може, дасть Бог, владнається,

Й в селі толок буде…»

Завітав і до кав’ярні –

Хотів причаститись.

Коньяки й закуски гарні,

Модні молодиці…

Потрусив свої кишені,

І в них – вітер віє.

На дурничку надіятись –

Іван не посміє.

Вже два роки без зарплати

В агрофірмі їхній.

Навіть гривню ніде взяти

На гостинець дітям.

Сидить Іван у скверику,

На душі – обида!

Пора уже й підвечерять,

А він ще й не снідав.

Дістав з торби скибку хліба

І шматочок сала.

«От спасибі, що дружина

В дорогу поклала».

З апетитом усе оте

Іван наминає.

Брудні бомжі із заздрістю

В руки заглядають:

«Бач, село іще не вмерло,

Мають хліб і сало…»

Не встиг Іван і писнути,

Як торбу забрали…

З екскурсії повернувшись,

В селі він розкаже,

Що набрався у столиці

Небувалих вражень.