ЯК ІВАН НА ЕКСКУРСІЮ ЇЗДИВ
На екскурсію в столицю
Із села глухого
Прибув Іван роздивиться,
Що воно й до чого.
Показали історичні
І місця культурні,
Навіть пам’ятки величні
По архітектурі…
Походив по магазинах –
Продуктів доволі.
От що значить потрудились
На фермі і в полі!
А товарів промислових,
Імпортів усяких –
Розбігаються аж очі!
«Які ми ж багаті!
Правда, ціни кусаються,
Але беруть люди.
Може, дасть Бог, владнається,
Й в селі толок буде…»
Завітав і до кав’ярні –
Хотів причаститись.
Коньяки й закуски гарні,
Модні молодиці…
Потрусив свої кишені,
І в них – вітер віє.
На дурничку надіятись –
Іван не посміє.
Вже два роки без зарплати
В агрофірмі їхній.
Навіть гривню ніде взяти
На гостинець дітям.
Сидить Іван у скверику,
На душі – обида!
Пора уже й підвечерять,
А він ще й не снідав.
Дістав з торби скибку хліба
І шматочок сала.
«От спасибі, що дружина
В дорогу поклала».
З апетитом усе оте
Іван наминає.
Брудні бомжі із заздрістю
В руки заглядають:
«Бач, село іще не вмерло,
Мають хліб і сало…»
Не встиг Іван і писнути,
Як торбу забрали…
З екскурсії повернувшись,
В селі він розкаже,
Що набрався у столиці
Небувалих вражень.