Пільгук Іван Іванович

 Пільгук Іван Іванович народився 20 грудня 1899 р. в с. Решетилівка на Полтавщині в селянській родині. Закінчив дворічні педагогічні курси в Полтаві (1917) та аспірантуру при Харківському університеті (1935). Під час громадянської війни був членом Решетилівського волосного та Полтавського і Кобеляцького повітових виконкомів. Боровся у загонах червоних партизанів проти німецьких окупантів, геть манівців, денікінців, проти банд Григор’єва. Згодом учителював, співробітничав у газетах, викладав у вузах. У 1942 – 1948 рр. був науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, потім – на педагогічній роботі. Доктор філологічних наук, професор. Член КПРС.

Автор збірок нарисів «Суцільні лани» (1931), «Назустріч струмові Дніпрогесу», «Атагас Кирило Федорович Пейчов» (1932); багатьох підручників для середніх шкіл та вузів з української літератури; літературознавчих праць «Народний співець Буковини Юрій Федькович», «Іван Котляревський» (1943), «Михайло Коцюбинський», «Тарас Шевченко. Повісті» (1950), «Прозова творчість Т. Г. Шевченка» (1951), «Великі російські революціонери-демократи і українська література» (1952), «Життя і творчість І. П. Котляревського», «Т. Г. Шевченко – основоположник нової української літератури», «Сатира Т. Г. Шевченка» (1954), «Степан Руданський» (1956), «Шевченко і декабристи» (1958), «Життя і творчість М. Л. Кропивницького» (1960), «Т. Г. Шевченко – поборник дружби російського і українського народів» (1961), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській радянській літературі» (1965); біографічних повістей «Грозовий ранок» (1968), «Повій, вітер!» (1969), «Дуби шумлять» (1970), «Григорій Сковорода» (1971), «Пісню снує Черемош» (1973), «Іван Карпенко-Карий» (1976), «Марія Заньковецька» (1978), «Солнечная россыпь» (1980), «Сонячні розсипи» (1982), «Немеркнучі легенди» (1986).

Член СП СРСР з 1964р.

Помер 18 липня 1984 р.