Мати Тереза стала однією із найвідоміших черниць у всьому світі. Вона прожила майже століття і встигла зробити за життя величезну кількість добрих справ, за що була зарахована до лику блаженних Католицькою церквою ще при житті.
Агнеса народилася в Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині із Шкодера. Батько дівчинки був борцем за Албанське визволення та помер, коли малій Агнесі було всього вісім років. Після цього дівчинку виховувала лише мати, що прищепила їй віру та любов до розповідей про місіонерів. Вже у 12 років вона твердо вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнеса покинула домівку та вступила до лави місіонерської організації Сестри Лорето.
Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, аби викладати її індійським дітям, Агнеса поїхала до Індії в 1929 році, де стала послушницею монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім’я Тереза на честь Терези де Лізьє, покровительки місіонерів. У 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці. Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, й хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом. 10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза усвідомила, що її призвання – допомагати бідним, будучи однією із них.
«Я повинна піти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри».
Тому у 1948 році вона замінила чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем’єр-міністр особисто висловив їй свою подяку. Тереза писала в своєму щоденнику, що перший рік видався напрочуд важким. У неї не було прибутку, тож їй доводилося жебракувати. Її переслідували сумніви, самотність та спокуса повернутися в затишок монастирського життя. 7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії. Їхнім завданням стало піклування, за її власними словами, «про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, про людей, що стали тягарем для громади й від яких усі відсахуються”.
Почалося все з невеличкого ордену з 13 членів у Калькутті, що існує й досі. Тільки тепер це вже 4000 черниць на чолі сирітських притулків, закладів догляду за хворими на СНІД й центрів доброчинства в усьому світі. Вони доглядають за біженцями, сліпими, безпомічними, старими, бідними й бездомними, допомагають жертвам потопів, епідемій та голоду. В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, яке їй надало місто Калькутта. За допомогою Індійської влади вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для знедолених, що помирали, де їм надавався безкоштовний догляд перед смертю. Незабаром вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар. Доброчинні місії відкрили в Калькуті кілька клінік, забезпечуючи їх ліками, бинтами і їжею. Доброчинні місії збирали дедалі більше безпритульних дітей, тож мати Тереза відчула необхідність створити спеціальний притулок для них. В 1955 році вона відкрила Нірмала Шісту Бгаван — Дитячий будинок непорочного серця.
Незабаром орден став приваблювати добровольців і доброчинні пожертвування, тож до початку 60-х відкрив притулки для бездомних дітей і
прокажених по всій Індії. Мати Тереза розширила його діяльність на весь світ. Перший притулок за межами Індії відкрився у Венесуелі в 1965
році. Потім у Римі, Танзанії і Австрії у 1968 році. В 70-х діяльність ордену поширилася на країни Азії, Африки, Європи й Америки, включно з
США. 17 жовтня 1979 року мати Тереза отримала Нобелівської премію миру за свою доброчинну діяльність. Проте миротворчі дії Терези
викликали не лише захоплення, а й критику. Їй часто казали: «Ви лікуєте наслідок, а не причину. Ви затикаєте дірки. Ваш труд потопає в океані
проблем, які можуть бути вирішені лише спільними зусиллями на державному рівні». Однак вона цього не сприймала та вважала, що діє у повній
відповідності до букви й духа Писання, де Христос сказав: «Я був голодний – і ви Мене нагодували; Я був спраглий – і ви Мене напоїли; був
чужинцем, і ви прийняли Мене, був нагий, і ви одягнули Мене, був хворий, і ви відвідали Мене, був у в’язниці, і ви прийшли до Мене». У матері
Терези з Калькутти були свої заповіді у житті, яких вона незмінно дотримувалась все своє життя: Люди бувають нерозумними, нелогічними та
егоїстичними — і все ж люби їх! Коли ти будеш робити добро, то люди звинувачуватимуть тебе у затаєній особистій користі та самолюбстві, — і
все ж виявляй доброту! Якщо ти досягнув успіху, то може з’явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів, — і все ж досягай успіху!
Якщо ти чесний і відвертий, то люди обманюватимуть тебе, — і все ж будь чесним і відвертим! Те, що ти будував роками, може бути
зруйнованим в одну мить, — і все ж будуй! Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї, — і все ж допомагай людям!
Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити, — і все ж будь щасливим! Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра, — і
все ж твори добро! Ділись із людьми кращим, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо — і все ж ділись найкращим!
Цікаві факти про Матір Терезу
1) Жінка відома всьому світу як Мати Тереза, або Свята Тереза з Калькутти. Проте її справжнє ім’я – Агнес Гондже Бояджіу, що в перекладі на албанську означає квітка, або бутон троянди.
2) Незважаючи на те, що день народження Матері Терези 26 серпня, сама вона відзначала його 27 числа – день, коли її хрестили.
3) Черниця все життя допомагала бідним, тому багато хто вважає, що це пов’язано з тим, що вона бідувала сама, проте насправді це не так. Вона народилася в багатій родині, і її фінансове становище було досить стійким. 4) Сама Мати Тереза не прив’язувала себе до конкретної країни чи громадянства. Вона завжди говорила, що належить всьому світу. “По крові я албанка, за громадянством я індіанка, по вірі я католицька черниця. Що стосується мого покликання, то я належу всьому світу. Що стосується мого серця, то воно повністю належить Серцю Ісуса”.
5) Вона ще з 12 років зрозуміла, чому хоче присвятити своє життя, і була зачарована розповідями про життя місіонерів і монашим служінням в Індії. 6) Коли вона доглядала за хворими і бідними в Калькутті, то не отримувала жодної винагороди. Тому їй доводилося просити грошей просто на вулиці, аби не померти з голоду.
7) За своє дивовижне життя Мати Тереза отримала понад 120 нагород. Найвідоміші з них – це Премія миру Рамона Магсайсайя і Нобелівська премія миру.
8) Мати Тереза і принцеса Діана дружили. Під час своєї останньої зустрічі в 1997 році вони разом молилися, ідучи рука об руку по вулицях Нью-Йорка. Це було всього за кілька тижнів до смерті обох. Леді Ді загинула в результаті трагічної автокатастрофи 31 серпня, Мати Тереза померла 5 днів потому. Нагадаємо, півстоліття тому, 28 серпня 1963 року, американський пастор, борець за права афроамериканців Мартін Лютер Кінг у Вашингтоні виступив перед учасниками маршу протесту проти расової сегрегації та дискримінації зі своєю знаметитою промовою I have a dream.
